1. If you walk into any bookstore t

1. If you walk into any bookstore there is an entire shelf dedicated to books about people who decide to change their lives by relocating to another country. I used to laugh at those kinds of books and wonder why anyone would put themselves through the discomfort of going to live in a foreign country — all in search of a simple life!§ 2. One day, instead of walking straight past this section, I selected a book to read on the train. It was about an accountant who realised one day how boring her life was, so she bought a ticket to Italy. After reading the book, the idea of moving abroad had lodged (засела) itself in my mind and was turning into a magnificent possibility.§ 3. I resigned from the hospital where I worked, sold my apartment and moved to the region of Umbria in Italy. Once there, I rented an apartment and hired a little motorbike. I loved sampling the local cuisine and I signed up for a short cooking course. A very charming local man called Francesco ran the course. Each lesson not only did we learn how to prepare an authentic Umbrian dish, we were also rolling around the floor in fits of laughter, since Francesco was a natural storyteller and we enjoyed his talent for imitating people.§ 4.I also took a three-month Italian language course. It is fair to say that my attempts at cooking were more successful than my attempts to acquire a new language. I tried hard, however, and after a few weeks of lessons I actually had a short conversation with a local — OK, I only asked for directions to the train station. In my mind, though, this was a triumph of communication and I was satisfied with my modest progress.§ 5. It was at one of these language classes that I heard a fellow student, John, mention that his neighbour, Sandro, was moving to Rome and selling his farmhouse very cheap. John said he wished he had the money to purchase it himself, as the property was sure to be snapped up soon. I couldn’t believe that it cost less than half the amount that I had sold my tiny apartment for. Would I dare to copy the writers of all those books? I had to go and have a look, of course. The farmhouse was located on the top of a hill, and although it was very run-down, it possessed charm. I bought it straight away.§ 6. The project wasn’t without its difficulties, though. The farmhouse was collapsing in several places. My first priority, therefore, was to hire some local workers to add supports to the building. I also strengthened the foundations, installed a new kitchen and renovated the rest of the property. In the end, all the cost and effort were worthwhile, because I felt I belonged here as much as I did anywhere in the world, and I was determined to make it my home. I must say I sometimes look at my collection of books on Italy and think I’d like to have a go at writing one myself! I’d like to share my experience and let other dreamers out there know that the difficulty is worth it. I didn’t quite find the simple life, but I did find what the Italians call the sweet life — la dolce vita.

Results (Ukrainian) 1:

1. Якщо ви входите в будь-яку книгарню є ціла полиця, присвячена книги про людей, які вирішили змінити своє життя, переїзд в іншу країну. Я сміявся над тими видами книг і подиву, чому хтось буде ставити себе через дискомфорт буде жити в чужій країні - все в пошуках простого життя § 2. Одного разу, замість того, щоб йти прямо повз цього розділу, Я вибрав книгу, щоб прочитати на поїзді. Йшлося про бухгалтера, який реалізований один дня, як нудна її життя, тому вона купила квиток до Італії. Після прочитання книги, ідея переїзду за кордоном поселила (засіли) сам по собі в моєму розумі, і перетворювалася в чудовий possibility.§ 3. Я пішов з лікарні, де я працював, продав свою квартиру і переїхав в регіон Умбрії в Італія. Опинившись там, я знімав квартиру і найняв невеликий мотоцикл. Я любив пробуючи місцеву кухню, і я підписався на короткий курс кулінарії. Дуже привабливий місцевий чоловік на ім'я Франческо провів курс. Кожен урок ми не тільки навчитися готувати справжнє Умбрійськая блюдо, ми також катається по підлозі в нападах сміху, так як Франческо був природний оповідач, і ми насолоджувалися його талантом, що імітує people.§ 4.I також взяв три -місяць курс італійської мови. Справедливості заради треба сказати, що мої спроби приготування їжі були більш успішними, ніж мої спроби придбати нову мову. Я з усіх сил намагався, проте, і після декількох тижнів занять я насправді була коротка розмова з місцевим - Добре, я запитав тільки як дістатися до залізничної станції. На мій погляд, хоча, це був тріумф спілкування, і я був задоволений моїми скромними прогресом.

§ 5. Саме в одному з цих класів мови, які я почув однокурсник, Джон, згадує, що його сусід, Сандро, рухався в Рим і продавати його будинок дуже дешево. Джон сказав, що він хотів, він мав гроші, щоб купити його сам, так як власність обов'язково буде нарозхват найближчим часом. Я не міг повірити, що це коштує менше, ніж половина суми, яку я продав свою крихітну квартиру. Чи смію скопіювати письменник всіх цих книг? Я повинен був піти і подивитися, звичайно. Будинок був розташований на вершині пагорба, і хоча він був дуже поганому, він мав шармом. Я купив його відразу.

§ 6. Проект не без труднощів, хоча. Будинок рухнув в декількох місцях. Мій перший пріоритет, тому, повинен був найняти місцевих робітників, щоб додати опори до будівлі. Я також зміцнив фундамент, встановили нову кухню і відремонтував решту майна. Зрештою, всі витрати і зусилля коштували, тому що я відчував, що я належав тут так само, як я де-небудь в світі, і я вирішив зробити це мій будинок. Я повинен сказати, що я іноді дивлюся на свою колекцію книг по Італії і думаю, що я хотів би, щоб йти в письмовій формі один я! Я хотів би поділитися своїм досвідом, і нехай інші мрійники там знають, що труднощі варто. Я не зовсім знайти просте життя, але я знайшов те, що італійці називають солодке життя - дольче віта.

Results (Ukrainian) 2:

1. Якщо ви йдете в будь-якому книжковому магазині є ціла полку присвячений книги про людей, які вирішують змінити своє життя, перекутуючи в іншу країну. Я посміявся над цими видами книг і дивуюся, чому хтось поклав собі через дискомфорт буде жити в іноземній країні-все в пошуках простого життя! § 2. Одного разу, замість того, щоб ходити прямо повз цього розділу, я вибрав книгу, щоб читати в поїзді. Саме бухгалтера, який зрозумів, в один прекрасний день, як нудно її життя, так що вона купила квиток до Італії. Після прочитання книги, ідея переїзду за кордон була подана в моїй свідомості і стала чудовою можливістю. § 3. Я подав у відставку з лікарні, де я працював, продав мою квартиру і переїхав до регіону Умбрія в Італії. Опинившись там, я орендував квартиру і найняв маленький мотоцикл. Я любив відбору проб місцевої кухні, і я зареєструвався на короткий курс приготування їжі. Дуже чарівна місцева людина під назвою Франческо побіг курс. Кожен урок не тільки ми дізналися, як готувати справжні страви Умбрії, ми також котилися по підлозі у вмовки сміху, оскільки Франческо був природним оповідачем, і ми насолоджувалися своїм талантом для імітації людей. § 4. я також взяв три місяці Італійська мова Звичайно. Справедливо сказати, що мої спроби приготування були більш успішними, ніж мої спроби отримати нову мову. Я старався, однак, і після декількох тижнів уроків я насправді була коротка розмова з місцевими-ОК, я тільки попросив направлення на залізничний вокзал. На мій погляд, однак, це був Тріумф спілкування, і я був задоволений моїм скромними прогресом.

§ 5. Саме в одному з цих мовних класів я почув одного студента, Джон, кажучи, що його сусід, Sandro, рухався в Римі і продажу свого будинку дуже дешево. Джон сказав, що він побажав йому грошей, щоб купити його сам, як власність була впевнена, що буде розкуплені найближчим часом. Я не міг повірити, що це коштувало менше половини суми, яку я продав мою маленьку квартиру для. Чи буде я наважиться скопіювати письменників всіх цих книг? Я повинен був піти і подивитися, звичайно. Будинок був розташований на вершині пагорба, і хоча це було дуже бігати, він володів чарівністю. Я купив його відразу.

§ 6. Однак проект не був без його труднощів. Будинок був валиться в декількох місцях. Мій перший пріоритет, тому було найняти деяких місцевих робітників, щоб додати опори до будівлі. Я також зміцнив основи, встановили нову кухню і відремонтували решту майна. Врешті-решт, всі витрати і зусилля були варті, тому що я відчував, що належав тут стільки, скільки я зробив в будь-якій точці світу, і я був сповнений рішучості зробити його своїм будинком. Я повинен сказати, я іноді дивлюся на мою колекцію книг по Італії і думаю, що я хотів би піти на письмовому один сам! Я хотів би поділитися своїм досвідом і нехай інші мрійники там знають, що складність того варте. Я не зовсім знайти просте життя, але я знайшов те, що італійці називають солодке життя-La Dolce Vita.